Диво Господнє у Старій Ропі: у пожежі не згоріла цінна реліквія

Люба КІПОРЕНКО

2 серпня рятувальники отримали повідомлення про пожежу в Старій Ропі. До її ліквідації залучили 10 вогнеборців та 3 одиниці спеціальної техніки. На щастя, люди не постраждали, й самі будівлі вдалось частково зберегти. Ще до моменту прибуття вогнеборців люди намагались самостійно ліквідувати займання.

Це могла би бути чергова новина про пожежу. Але у цій події є факт, який по-праву можна вважати чудом.

«Біда, яка спіткала нашу сім’ю – дуже страшна. Але вдячні Богу за те, що дім не є знищений повністю й ми його помаленьку якось відбудуємо. Однак не можна приховати того факту, що пожежа у нашому домі утвердила могутність та силу Господа. І цей факт я б назвала дивом.

Знаєте, нам випала честь проживати у хаті з дуже цінною духовною історією. Річ у тім, що в час підпілля УГКЦ саме в цьому домі проживав монах, ісповідник віри, підпільний священник о. Іван Йосип Новак. І саме в цій хаті в ті часи була підпільна церква, у якій відправляли літургії, вінчали молоді пари, хрестили дітей… Також у цій хаті згодом жив і племінник отця Йосипа Новака монах Іван Сольський.

З тих часів ми зберігали валізу з речами отця Новака. Там – образки, молитовники, духовна література. Кімната вигоріла вщент, а валіза вціліла, всі речі в ній теж збережені. Це чудо Господнє», – розповідає нам Світлана Цар, донька господаря хати Василя Павліша.

Сьогодні родина збирається з силами, аби встигнути до зими трохи відновити дім. Й ми теж можемо їм допомогти. Кожен знає, що навіть простий ремонт потребує витрат. А що говорити, якщо мова йде про відновлення будівлі після пожежі. Тому публікуємо вам номер картки для збору коштів на відбудову.

Приватбанк: 5168745115244045

Цар Світлана Василівна.

«Це дуже хороша працьовита сім’я. Як побачили пожежу – одразу всі кинулися з допомогою. Хтось виносив з хати речі, меблі аби хоч щось врятувати, хтось намагався гасити вогонь водою. Дуже важливо не залишати людей самих у біді.

Ця хата має особливе значення й для мене особисто. Адже тут брали шлюб мої батьки. Тут хрестили мене й мою сестру. Тому дуже хочу, аби ми всі допомогли сім’ї Павлішів у відбудові їхнього дому», – каже Андрій Целень, військовослужбовець зі Старої Ропи.

Що відомо про Йосифа Новака?

“27 червня 1942 року у Перемишлі Владика Йосафат Коциловський уділив йому ієрейські свячення та скерував на парафію у село Стара Сіль, де о. Йосиф прослужив до 1950 року. Його проповіді були короткі й добре підготовлені, цікаві, так що вже через два тижні прийшли вірні з подякою, бо позитивні зміни їм подобалися. Починаючи з 1946 року радянська влада перетягувала людей на московське православ’я. У Старій Солі люди були свідомі, діяла УПА. Та в 1950 році о. Йосипа арештували. Хоча на допитах нічого не могли закинути, але теж не могли стерпіти його позиції, тому о. Йосипа просто виселили до Росії, у Асиновський район Тамбовської області. Перед його відправкою вірні таємно передали йому пакунок, в якому були чаша, дискос, пляшечка вина, засушені ангці й частиці – усе, що потрібно для відправи святої Літургії. Згодом до нього приєдналися мати і сестра. У Сибіру о. Йосип працював бухгалтером та виконував інші праці в лісі. Одного разу його мама спитала місцевого посильного: «Ви одним привозите документи на звільнення, а коли нам привезете?» Він відповів: «Взагалі не будуть, бо ваш син – священик, а таких не будуть звільняти». Ввечері мама впала на коліна перед Святими Тайнами й молилась щиро до Матері Божої. Вона засвідчила, що чула голос: «Дитино, не плач, я тобі допоможу». Через два дні той самий посильний приніс документи на звільнення.

Через деякий час після повернення зі Сибіру отець Йосип  вирішив вступити до Василіянського монашого чину, 1 січня 1970 pоку вступив на підпільний новіціят і отримав монаше ім’я Іван. Після виходу УГКЦ з підпілля від 1989 року постійно перебував у Львівському монастирі св. Онуфрія.

За вірність Церкві й Апостольському Престолу Святіший Отець Іван Павло ІІ 10 жовтня 1997 року нагородив о. Івана Новака, ЧСВВ медаллю «Pro Ecclesia et Pontifice», яку 11 січня 1998 p. йому вручив Владика Любомир Гузар.

О. Іван Йосип Новак, ЧСВВ відійшов до Господа 24 травня 2004 року у монастирі святого Онуфрія у Львові на 88 році життя”, – з допису отців-василіян Львівського монастиря святого Онуфрія.