Війна в Україні вирвала з мирного життя мільйони людей. Змінила долі, плани, мрії. Проте, на тлі жаху і болю, народжуються й нові герої. Їхні історії надихають, змушують вірити у краще майбутнє. 20-річна Христина Дмитрук – одна з таких героїнь. Її історія – це не просто розповідь про службу в ЗСУ, а про людяність, сміливість і щире бажання допомагати.
Христині завжди подобалися військові. Та вона мріяла про зовсім інше життя, мирне. Як і всі ми. Та війна внесла свої корективи. Не вагаючись, дівчина пішла до військкомату. Її мотивувало прагнення захистити свою країну, допомогти людям.
«Я пішла на військкомат, коли війна в Україні триває другий рік. Українські родини проживали багато болю і тривоги. Я розуміла, що це важкий час, але водночас героїчний та історичний час, щоб змінити наше майбутнє назавжди. Я відчувала, що можу напряму бути дотичною до великих змін в моїй Україні», – розповідає дівчина.
Христина стала кухарем. Її щоденна робота – це не просто приготування їжі для воїнів. Це турбота про їхнє здоров’я, бойовий дух і емоційний стан. Вона знає, як важливо бійцям відчувати смак домашньої їжі, відчувати тепло і затишок, навіть перебуваючи далеко від дому, на передовій.
Проте, війна не обмежується фронтом. Є й тил, де також вирує боротьба за життя. Христина не раз висловлювала бажання допомагати пораненим бійцям. І ось, її мрія здійснилася. Зараз вона працює кухарем у військовому госпіталі в Дніпрі.
«Я тут на бойовому розпорядженні. Тобто військова частина мене скерувала на таку службу, а завтра-післязавтра я можу виконувати свої завдання у будь-якій іншій області. Військові собі не належать. Ми виконуємо накази. Бо для перемоги важливо все. І ситі воїни – це добрі воїни. А для поранених бійців щирі слова і смачні страви стають ліками не гіршими за медичні препарати», – каже Христина.
Разом з побратимкою Ольгою Христина готує їжу для воїнів, які перебувають на лікуванні в госпіталі. Однак дівчина знає, що у будь-який час умови її служби можуть мінятися. Та вона готова до будь-яких варіантів своєї роботи.
«І не тільки психологічно. Увесь військовий вишкіл я пройшла на полігонах, зокрема й у Десні. Моя вправність хороша. Тому все буде, як повинно бути», – каже військова.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Христині не було ще й повноліття. Вона навчалася у Львівському вищому професійному училищі технології та сервісу. Її фах – адміністратор та агент з туризму.
«Ти така ще молода й уже понад рік у ЗСУ, як змінилася ти за цей час?», – запитуємо.
«Так, я змінилася кардинально. Тепер знаю ціну простим речам. Я стала дисциплінованою і відповідальною. Військова служба навчила мене діяти за розкладом, дотримуватися порядку і правил. Я навчилась приймати швидкі та ефективні рішення в стресових ситуаціях. Військові навчання і реальні завдання вимагали від мене миттєвої реакції і вміння контролювати емоції. Ще я усвідомила значення служіння своїй країні. І, як на мене, кожен може знайти спосіб послужити своїй Україні в тяжкий час. Байдужість серед людей – це також великий ворог. Внутрішній», – розмірковує Христина.
Рік, що минув, для Христини був особливий ще однією знаменною подією: вона одружилася. Її чоловік Олексій на рік старший, також військовий.
«Ми розписалися в лютому, у його день народження. Медовий місяць був недовгий. У кожного свої завдання. Олексій зараз у Сумах. Обоє мріємо про перемогу… І наша сім’я знатиме їй ціну. Та важко мені думати про себе і хвилюватися за нього», – говорить.
Ми написали історію цієї захисниці, адже завтра, 24 червня, у Христини гарний ювілей. Хвилюються за неї та моляться рідні й усі краяни.
Христино, від щирого серця вітаємо тебе з 20-річчям! Ти – неймовірна дівчина, справжня героїня, яка не побоялась стати на захист нашої країни. В цей особливий день ми хочемо побажати тобі міцного здоров’я, невичерпної енергії, щирої любові, вірних друзів та мирного неба над головою.
Нехай твоя служба буде безпечною, а кожен день приносить нові здобутки та перемоги. Ти вчиш нас сміливості, самовідданості та любові до Батьківщини. Ми пишаємося тобою!
Ще у цій категорії
На війні загинув Степан Созанський з Волі: Учитель, Патріот, Герой
ФАПи Львівщини отримали медичні сумки від «Контінентал»
«Безліч разів вивозив хлопців з пекла»: на Курщині загинув десантник Віталій Горя