Чекаю з перемогою, улюблений вчителю! – теплі спогади про мирне життя і роботу Олександра Думича

Олександр Думич – вчитель математики та інформатики з селища Стара Сіль Старосамбірської громади. Щодня він ходив до школи, писав крейдою на дошці, пояснював учням складні теореми. Олександр Васильович був дуже відповідальним вчителем, якого любили і поважали учні, не боялися звертатися за порадою чи допомогою.

Навіть якщо в когось виникали запитання не з теми уроку, він із задоволенням на них відповідав. Жодна реєстрація на ЗНО не проходила без його допомоги. Він завжди є радий допомогти у складній ситуації. До нього у школі тягнулися і молодші учні, і старшокласники.

Попри те що в школі він був вчителем, поза її межами для мене він був і є братом. Хоча ми й двоєрідні та Сашко завжди ставився до мене по-справжньому, по-рідному. Він старший за мене на 21 рік, йому ніколи не було соромно возити маленьку мене в колясці на прогулянку чи на посиденьки з друзями, коли він мене брав з собою і ми приходили в магазин він питав, що я хочу, а я завжди відповідала, що сік.

З дитинства пам’ятаю як завжди ми з ним дуркували та сміялися з різних історій. Коли я ще навчалася в школі у 5 класі, дізналася новину, що Сашко буде моїм новим учителем інформатики! Уроки інформатики в нас проходили щочетверга, вони проходили весело та повчально. І кожного разу після уроків ми з братом йшли до мене додому, пили каву. Я розповідала йому про те, які косяки зробила в школі, на що скаржилися вчителі. А він давав мені повчальні поради, як так робити не можна. Завжди допомагав з домашнім завданням коли я чогось не знала.

Він ніколи мене не ображав, завжди підтримував і допомагав стати кращою. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, Олександр підписав контракт на військову службу і вже другий рік віддано захищає свою Батьківщину в 12-тій окремій бригаді армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка в Калинові.

Ще зовсім недавно він був звичайним вчителем інформатики у нашій школі. Але тепер все змінилося. Пам’ятаю, як на початку  11 класу замість звичного вчителя Олександра Васильовича до класу увійшов інший вчитель. Це було так незвично і сумно. А Сашко, став воїном Збройних Сил України. Ми неодноразово бачили його вже у військовій формі, коли він приходив до школи. Він захищає нас та всю Україну від російських окупантів.

Зараз він служить у Збройних Силах України і боронить нашу землю від російських окупантів. Я знаю, що військова служба дуже важка, але мій брат, як тисячі сміливих Українців сміливо дивиться небезпеці в очі. Його мужність, самовідданість і любов до Батьківщини надихають мене. Я дуже пишаюся своїм братом-захисником та його мужністю. Вірю, що завдяки героям на кшталт Сашка, Україна обов’язково переможе в цій нелегкій війні. Коли все закінчиться, я обійму брата і подякую за те, що він – справжній герой для мене і для всієї країни.

“Де немає боротьби, там немає і перемоги. А справжня перемога тільки та, коли самі вороги визнають себе переможеними”, – каже Олександр. Розумію, що шлях до нашої спільної мрії важкий і довгий, та напівдорозі наші мужні воїни не стануть. Дякуємо, наші рідненькі!

Руслана СОРОЧАК.