Як вирішити проблему неофіційної вирубки лісів: бачення активістів

Прикарпатські гори лисіють, ліс бідніє, стежок, не завалених гіллям, що залишається після лісорубів-вандалів — щораз менше, грибів і ягід немає, одні непрохідні хащі. Така невтішна реальність сьогодення — попри юридично закріплені механізми регулювання сфери лісокористування, нищення одного із найважливіших природних ресурсів країни продовжується, як у масштабах всієї України, так і в межах нашого гірського краю. За роки незалежності наші лісові масиви змінилися майже до непізнаваності. Комусь це болить, але не більше, для когось — це питання честі та совісті, проблема, яку треба негайно вирішувати. Проте є й інша сторона медалі, адже деревина не розчиняється в повітрі, а конвертується в чималі кошти і потрапляє в чиїсь широкі кишені. Є ті, кому така ситуація на руку. Ми ж поспілкувались з місцевими активістами про те, як вони бачать вирішення цієї “бородатої” проблеми.

Наталія Олійник, директорка регіонального ландшафтного парку “Верхньодністровські Бескиди”

“Аби зрозуміти, як вберегти ліс, потрібно розуміти, хто чи що його знищує. А знищують його в нашому регіоні переважно незаконні вирубки самих же лісгоспів та місцевих мешканців. Розуміємо, що підприємство, яке створене для ведення лісового господарства, не буде займатись пошиттям одягу чи випіканням хліба. Інше питання — наскільки добросовісно і якісно ці люди виконують свою роботу. На сьогодні достатньо нормативної бази для регулювання роботи лісгоспів. Але дотримання закону часто ігнорується. Тому, вирішенням проблеми можуть стати реальні покарання для посадових осіб. Від лісника до вищого керівного складу. Ну, і, звичайно, ефективна участь громадськості в управлінні лісами. 

Селяни нищать ресурс, який міг би їх годувати роками, не від хорошого життя. Найпростіший варіант заробити для них – зрізати і продати деревину. Сільські території потрібно розвивати. Людей треба навчити альтернативному виду заробітку, який не шкодить навколишньому середовищу. Це, до прикладу, агротуризм, сільський туризм. Коли місцеве населення буде зайняте власним бізнесом, у них не буде ні часу, ні бажання нищити те, на чому можна заробляти — бо не може бути туристично привабливою знищена територія.

Створення заповідних територій сьогодні є одним із реально працюючих в Україні механізмів охорони природних ландшафтів. Громаді, яка насправді вболіває за збереження своїх лісів, не потрібно боятись створення об’єктів ПЗФ. Необхідно допомогти громадам розібратись у перевагах та недоліках проживання на території природно-заповідного фонду. 

5 порад, як вберегти ліси:

1. Повна відповідальність працівників лісових господарств за те, що відбувається на ввіреній їм території.

2. Ефективна участь громадськості в управлінні лісами. 

3. Питання розвитку сільських територій, зайнятості сільського населення. 

4. Створення об’єктів ПЗФ; 

5. Керівником будь-якої установи і громади має бути господар”.

Василь Курій, громадський діяч, підприємець, активіст руху “Стоп-лісоцид”

“Лісова господарка — це великий бізнес, велика спокуса і політика. Багато років це вивчаю, з цим не перестаю боротися. 

Лісовоз ялиці коштує в районі 50 тисяч, а дуба 100 тисяч гривень. Це великі гроші, за які можна багато чого і кого купити. Звідси і лісова мафія — бандитське угрупування в якому зрослися лісники, чиновники, правоохоронці.

В ОТГ із залісненою територією, ліс це чи не єдине джерело доходів, на яке може розраховувати місцевий бюджет, але поки що ліс є годівничкою для того, хто отримав посаду в держслужбі, органі місцевого самоврядування, правоохоронному органі.

Лісова мафія — це політика, адже маючи можливість та гроші, вона забезпечує своїм представникам депутатські мандати. Потім ті мандати лобіюють інтереси в лісовій господарці.

Ми пройшли уже усі цивілізовані методи боротьби з незаконною вирубкою лісів: ловили лісорубів  “на гарячому”, затримували техніку, яка вивозила ліс, блокували вивіз, викликали правоохоронців, телефонували на всі можливі гарячі лінії. А віз і нині там. Лісова мафія настільки сильна та впливова, що зупинити її може вже тільки президент, Верховна Рада, КМУ, РНБО, але для того потрібна воля:

–          відмовитися від грошової спокуси 

–          відмовитися від підтримки кримінально-злодійсько-політичних мереж, які забезпечують результати на виборах.

Президент попри всі свої гучні заяви, обходить проблему з лісами якось боком, схоже він не готовий різати по живому і вступити в серйозну схватку з лісовою мафією —  внутрішнім ворогом, який завдає величезних екологічних та економічних збитків країні чим загрожує національній безпеці Держави”. 

Іван Платок, громадський активіст та художник

“Про проблему вирубки лісів можна говорити дуже довго та багато. Бо за десятки років знищення лісу це питання стало дуже болючим. Коментувати тут без емоцій теж складно. Але спробую своє бачення вкласти у декілька коротких тез. 

1. Сьогодні у нас створено національний парк “Королівські бескиди”. І, вважаю, що це дуже добрий так правильний крок. Але зараз важливо провести аудит та перевірку усіх офіційних рубок бодай за останні 5 років. Повірте, картина буде катастрофічна. Бо більшість тих рубок, які були призначені, виконані в подвійних масштабах. Тобто, де мали різати один гектар — вирізали два.
2. Аудит насаджень у місцях рубок. Звісно, про насадження теж боляче говорити. Бо й навіть якщо такі проводились, то місця не доглядаються. Відповідно усе заростає чагарником.
3. Вважаю, що необхідно проводити тренінги з працівниками поліції, активістами. Аби там вчили та пояснювали, як правильно себе поводити при виявленні рубки. Бо ж не завжди знаємо, як фіксувати такий злочин, що можна робити активістам тощо. А поки туди добереться екоінспекція — надто пізно.
4. Кожен із нас має стати активним користувачем застосунку Еко мапа. Кожен може зняти відео порушення, встановити gps-координати та відзначити на Еко мапі. Далі — робота відповідних структур. Всі ці дані є доступні усім відповідним органам, яким увірено охороняти ліси. Це їхня робота. Потрібно просто працювати відповідально”.

Тарас Плетеня, активіст та редактор місцевого радіомовлення

Ліс для горян завжди був традиційно неоціненним скарбом та святинею. А тепер є джерелом прибутку для вершків суспільства. Якщо набрати в пошуковій системі запит “рубка лісу в Україні”, то вам мережа видасть результати, де буде словосполучення “екологічна катастрофа”. 

В Україні на ліси припадає 16-17% від загальної площі країни (близько 10,6 млн гектарів), що значно менший, ніж середній показник у Європі (35,4%). Отже, державна політика мала би бути спрямована на збільшення залісненої площі. Саме про це і йдеться у Стратегії реформування лісового господарства України на період до 2022 року, яку Кабмін ухвалив у 2017 році. 

Ми уже за рік до закінчення дії стратегії, що бачимо на практиці? Нічого! Ліс валять, як перед страшним судом. Про насадження ніхто не думає. Після нас хоч потоп. Здорово лісом ніхто не керує. Бо нема вказівок зверху. Всім все подобається. Як на мене, форма власності лісу має змінитися. Якщо ліс буде належати громаді, то громада буде знати, у кого спитати. І насаджувати буде, і пильнувати за насадженнями, і вирубки контролюватиме, і кошти за реалізацію деревини буде знати на що спрямувати. 

Микола Дрозд, голова Стрілківської територіальної громади

“Стрілківська громада зацікавлена у тому, аби зберегти бодай те, що залишилось від наших лісів. Тому радо спілкуємось та радимось із громадськими активістами. Прийняли важливе рішення, щоб протидіяти незаконним рубкам у нашій громаді.

Тепер постійні лісокористувачі повинні вчасно інформувати нас про заплановані площі рубок лісу та встановлювати інформаційні стенди, на яких має бути  карта, де будуть проводити рубки, час та все, що стосується лісозаготівельних робіт. Постійні лісокористувачі зобов’язані попередньо проводити обговорення щодо всіх видів запланованих рубок із місцевими громадами та протоколи за результатами обговорень подати у Львівське лісове господарство, районну державну адміністрацію. Остаточне рішення на проведення чи заборону всіх видів  рубок приймається виключно сесією Стрілківської сільської ради. 

Рішення має чіткі пункти. І ми будемо вимагати від лісгоспів дотримуватися їх. Прийняли його не для того, щоб заборонити рубки на території громади, чи заради того, щоб перешкоджати здійснювати діяльність підприємств (постійних лісокористувачів) на території Стрілківської ТГ, а для того щоб діяльність цих підприємств була прозорою і публічною. Ліс – це той ресурс, який є на нашій території і хотілося б щоб не окремі люди, чи то поодинокі підприємства, котрі навіть незареєстровані у нас, а громада отримувала від користування максимальний результат. І цей результат – це робочі місця, надходження у бюджет і найголовніше – збереження лісових масивів.

Ми — новостворена громада. Хочемо порядку. Проблема лісу – це проблема не одного року чи навіть десятиліття. Робимо у себе усе, що від нас залежить”.