На пішій прощі до Лаврівського монастиря молилися за переможний мир в Україні

Марія КУЗЬМИН

Одинадцяту паломницьку мандрівку до важливого осередку духовного життя нашого краю – Лаврівського монастиря здійснили жителі Самбірщини. А стартувала  піша проща від унікального храму, який має статус національної пам’ятки України – церкви Святої Параскеви П’ятниці у Старій Солі. Польовими й лісовими стежками, населеними пунктами пілігрими присвятили молитві, розважанням, духовному оновленню, молилися за власні потреби, за близьких і рідних. А спільний намір – переможний мир в Україні.

Разом зі священниками люди молилися за всіх захисників нашої України, за волонтерів, медичних працівників, вимушено переселених осіб, усіх тих, хто залишився без домівки, хто втратив у війні близьких, за поранених та всіх українців, які через війну несуть важкі хрести.

Дорогою прочани мали нагоду приступити до сповіді, поспілкуватися зі священниками на теми, які цікавлять, разом з отцями-василіянами співати духовних пісень.

У Стрільбичах, Біличах, Волошиново місцеві люди разом зі своїми священниками та старостами зустрічали прочан з хлібом-сіллю. Коротенькі звернення від юних парафіян та слова місцевих священників стосувалися спільного болю, який переживає наш український народ.

А гостинні стрільбичани, біличани та жителі Волошинова подбали, щоб пригостити дорожніх смачними перекусками, обідом.

23 кілометри молитовної ходи. 36 тисяч кроків! Неймовірне задоволення та щирі емоції переповнювали кожного! Глянеш в очі прочан – не побачиш втоми! Глянеш на обличчя – на них посмішки! Подивишся на їх ходу – вона життєствердна! Бо дорога, яка веде до Бога – завжди правильна. І як би не штормили життєві бурі – вистоїмо!

Піднесених духовно і втомлених фізично паломників зустрів настоятель святоонуфрієвського монастиря отець Андрій Драган. Спільна літургія, освячення, благословення  – і в своє життя майже півтори сотні паломників понесли життєвий спокій і мир у душі. А спільна молитва у єдиному наміренні, віримо, принесе мир у нашій багатостраждальній Україні!

«З ласки Господньої ми пішли на прощу. Багато хто журився, що дощі. Сьогодні не має опадів. Та не це головне, то так до слова. Основне є те, щоб на цьому і на інших молитовних заходах ми вчилися довіряти волі Божій, вчилися вірити. Знаєте, маємо і свідчення людей, які поділилися дуже позитивними рішенням їхніх проблем. Жінка, яка подолала онкологію. Ми знаємо її прізвище, але наразі не оприлюднюємо. Також є подружня пара, яка довго не мала дітей – пішу прощу пожертвували у тому наміренні. Обом було за сорок, у них народилося дитятко. Наша проща й інші молитовні заходи допомагають людям поглибити стосунки з Богом“, – каже Михайло Яким, співорганізатор прощі.

Спільне намірення одинадцятої прощі до Лаврова прочани жертвували за переможний мир в Україні. Віримо, що він настане. Й, до слова, спільно з жителями нашого краю на прощі молилися й жителі Харкова, яких з дому вигнала війна.