Все про мобілізацію: інтерв’ю з представником військкомату Романом Казаном

Марія КУЗЬМИН

24 лютого почалася повномасштабна війна. Україну потрібно захищати. Від перших днів війни мешканці громад Старосамбірщини ідуть відстоювати рідну землю. Як ідуть, чи охоче, де можуть вручати повістки і як це має відбуватися у рамках чинного законодавства та чи ідуть до війська чоловіки-переселенці? Отже, все про мобілізацію говоримо з начальником першого відділу Самбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Романом Казаном.

 

-Романе Ярославовичу, триває п’ятий місяць повномасштабної війни. Скільки чоловіків, можливо жінок, з 24 лютого призвали до армії?

-Запевняю вас, що велика кількість чоловіків, та й жінок, пішли відстоювати українську землю. З міркувань безпеки, конкретну кількість призваних розголошувати не можу.

 -Співвідношення добровольців і тих, хто пішов служити за повістками.

– 24 лютого 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про воєнний стан та загальну мобілізацію. Відповідно до цього всі військовозобов’язані від 18 до 60 років повинні самі добровільно з’явитися до територіальних центрів комплектування, або ж прибути в терміни визначені законодавством і вони для різних категорій військовозобов’язаних – різні.

Громадян, які самостійно прибули та стали на захист держави значно більше ніж тих, які викликаються.

 –Ухиляння від мобілізації. Яка за це відповідальність і хто, за законом, вважається ухилянтом?

– «Ухилянтів» можна розділити на дві категорії, ті, які підлягають адміністративній відповідальності, та ті, яким загрожує кримінальна відповідальність.

За неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без поважної причини передбачений штраф від 1700 до 3400 грн, стаття 210¹ КУпАП.

За ухилення від призову на військову службу під час мобілізації передбачена кримінальна відповідальність від 3 до 5 років, стаття 336 КК України.

І хочу зазначити, що вже маємо декілька вироків суду по Самбірському районі в тому числі по внутрішньо переміщених військовозобов’язаних.

 -До речі, про нормативи вручання повісток. Хто має право вручати, як і де це відбувається, бо нерідко чуємо, що люди обурюються?

– Насправді ж під час загальної мобілізації в Україні громадяни країни отримують повістки про призов на військову службу не лише за місцем проживання, роботи, а й на вулицях або ж на блокпостах. Такий формат не суперечить закону. Вручення повістки ще не означає миттєву мобілізацію.

У воєнний час потрібно завжди носити із собою документ і надавати для перевірки уповноваженій особі. На підставі документа, що посвідчує особу і виписується повістка.

Повістки можуть вручати:

Працівники місцевих органів виконавчої влади;

Посадові особи РТЦК та СП;

Роботодавці;

Керівники навчальних закладів;

Співробітники поліції.

Та все ж, вкотре говоримо про свідомість і патріотичність. Тому справою честі і обов’язком кожного громадянина є внести свій вклад щодо збереження територіальної цілісності держави та мирного життя народу України. І, на щастя, у нас є багато свідомих людей.

-Романе Ярославовичу, дозвольте поцікавитися, Ви особисто – кабінетний чиновник чи маєте бойовий досвід? І які факти зі своєї біографії можете розповісти.

– Ніколи не вважав себе чиновником, а тим більше «кабінетним». Я проста звичайна людина з пересічної сільської сім’ї. Мати працювала ланковою, батько – далекобійник, учасник ліквідації Чорнобильської АЕС, на жаль, уже не живий. Нас у сім’ї шестеро. Дві старші сестри – вчительки, ще одна – медик, старший брат будівельник. А я з молодшим братом пов’язали життя з військовою службою. Він – офіцер, проходить службу в одній з частин Самбора.

Після 8 класу вступив у Суворівське училище у Львові, де провчився три роки. Відтак вступив до академії сухопутних військ, яку успішно закінчив у 2009 році та розпочав свій військовий шлях. Так, я маю бойовий досвід. З 2014 року до 2018 року брав активну участь в АТО/ООС на Донеччині, Луганщині. Словом, всюди, де люди – там я.

 -Чоловіки з числа внутрішньо переміщених осіб, не таємниця, серед наших людей викликають багато запитань, мовляв наші мають захищати Україну, а вони тут відсиджуються. Скільки таких у вас на обліку, звідки приїхали і чи когось з них призвали до армії?

-Цифри розголошувати, знову ж таки, я не маю права. Але, повірте, ці чоловіки також служать і захищають нашу неньку-Україну. І якщо у відсотковому відношенні, то зі Стрілківської, Старосамбірської, Хирівської і Добромильської громад, серед тих, кого призвали, до сорока відсотків – внутрішньопереміщені особи.

З призовом зазначеної категорії військовозобов’язаних інколи виникають труднощі. Часом громадяни під час евакуації втратили документи і потрібний час, щоб відновити паспорт чи військово-облікові дані.

 -Конкретні завдання і найближчі плани щодо мобілізації через військовий стан, скільки маєте призвати людей?

-В країні війна… Я надіюсь тільки на свідомість наших людей, які розуміють, що потрібно захищати наші землі на півдні чи на сході України, зробити все можливе для того, щоб нога окупанта не ступила далі і звільнити уже окуповані території. Щоб наші жінки, діти, матері були у безпеці. Планування наступних кроків проведення мобілізаційних заходів визначає Міністерство оборони України і все залежить від розвитку ситуації на лінії зіткнення.

-Як навчають тих, хто не був учасником АТО і не служив у армії взагалі?

– При формуванні команд враховуємо військову чи цивільну спеціальність. Військовозобов’язані, які не проходили військову службу або не мають бойового досвіду в зоні АТО/ООС, скеровуються у військові частини для отримання загальної військової підготовки. Підрозділ проходить бойове злагодження. І вже командування військової частини вирішує, коли і куди відправляти військовослужбовців для виконання завдання за призначенням.

 -Який термін підготовки?

– У зв’язку із ситуацією, яка склалася в державі, підготовка рядового та сержантського складу в навчальних центрах проводиться за скороченими термінами. ЇЇ тривалість залежить від спеціальності та професійності людини.

-Перед війною говорили, що до армії мобілізуватимуть жінок, які вказівки маєте?

-Якщо жінка має бойовий досвід і бажає служити – то мобілізуємо. Не вистачає медиків. Якщо жінки з такою професією бажають служити – мобілізовуємо. Є потреба у зв’язківцях, діловодах. Від нашого центру комплектування є багато жінок, призваних на військову службу під час мобілізації.

-Назвіть категорії людей, які не підлягають мобілізації.

– Право на відтермінування від призову на військову службу під час мобілізації регулюється статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Це категорія, тих, хто був визнаний медкомісією тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров’я (до двох місяців з необхідністю проходження повторної комісії);

чоловіки, які мають троє і більше дітей до 18 років, вони можуть бути призвані на військову службу лише у разі їхньої згоди;

якщо у сім’ї є дитина з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;

ті, які займаються постійним доглядом за особами, що потребують піклування (в разі, якщо немає інших громадян, які можуть взяти на себе цей догляд).

Проте, наголошую, що усі без винятку, мають з’явитися до центрів комплектування. Бо є, чоловіки, які, до прикладу, самі виховують дитину, не вважають за потрібне з’явитися до нас. А це потрібно для з’ясування.

Є ще такі випадки, що чоловіки уже служать. У перший день війни вони пішли до військових частин, в яких служили, а з військових частин ми не отримали інформацію. Даємо повістки, а батьки обурені, бо він вже служить. Принагідно, наголошую, що і військові обліковці в громадах, і кадрові служби повинні вчасно надавати нам інформацію. До прикладу, поліцейські чи рятувальники – вони ж на службі, а у нас рахуються, як військовозобов’язані.

Тобто держава працює чітко, потрібне ще розуміння суспільства.

-Ви служили в АТО/ООС. Знаєте орків поближче. Коли почалася війна, зокрема ми відчули її близько, вибухи в Калинові… Ваше сприйняття?

-Як кожна людина, і зокрема, як батько трьох неповнолітніх дітей, я за них налякався. Я прийшов на роботу сюди, тут була черга тих, хто готовий був стати на захист держави. Розумів, що ми, українці, не дамо ворогові шматувати нашу землю, стало спокійніше.

Так, я знав ворога з тої сторони, що то підлота, в серцях яких не нічого людського, але я не хочу про це говорити…

-Розкажіть про матеріальне забезпечення військовослужбовців.

-На рахунок зарплати скажу так: низький уклін хлопцям і дівчатам, хто з перших днів навіть не ставив це питання, всі вони йшли за правду, за патріотизм, за рідних і близьких та Україну.  Пізніше були роз’яснення, що в кожного є своя ставка. Старт від 12 тисяч, додатково виплачують винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Ті, хто беруть безпосередню участь у бойових діях 100 000 гривень. Але я вас запевняю для тих, хто воює, не в пріоритеті гроші. Хоча без них ніяк. На війні неможливо передбачити ситуації. Інколи техніка застрягне – сам заправляєшся, сам купляєш запчастини, продукти. Є різні умови. Дуже некоректно, коли військовим псевдопатріоти з пивом на дивані потикають грошима. Разом з тим, низький уклін усім волонтерам.

– Дякую за розмову.