Волонтери з великодніми смаколиками відвідали наших захисників на сході

Люба КІПОРЕНКО

Прикро, але факт – передвеликодні поїздки на фронт уже стали традиційними для волонтерів ГО «Сильні, коли разом». Прикро, бо хотілося б, аби захисники та захисниці зустрічали це величне світле свято вдома, поряд з рідними, з друзями у спокої та радості. Разом із волонтерами прифронтовими дорогами їздила й журналістка «ВГП».

Поїздка тривала чотири дні. За цей час ми змогли зустрітися зі земляками, друзями і навіть колегами, які служать у 42 ОМБ, 703 окремій бригаді підтримки, батальйоні «Карпатська Січ», 66 ОМБ, 10 ОГШБ «Едельвейс», 14 бригаді імені князя Романа Великого, 154 бригаді. Особливо у пам’яті залишається населений пункт Богородичне, що на Харківщині. Зруйнований вщент. Хоч і обстріляний, але гордо й єдино залишився стояти лише храм.

Деякі населені пункти та місця зустрічі й ночівель уже стають наче другим домом. Тільки цього разу хлопці попереджають: «Бус обов’язково ховайте. Ну, і не лякайтеся, вночі літатимуть «Орлани». Будучи готовими до специфічних звуків, спали першу ніч добре.
Зрештою, як і другу. Хоча в Слов’янську теж хлопці кажуть: «Будуть літати Шахеди, наші будуть їх збивати. Може бути гучно». Літали. Збивали. Окрім звуків, на темному небі виднілися й вогники. Вранці воїн, який заїхав на ранкову каву розповів: «Та за 300 метрів від хати цей раз впало. Сигналізації пищали. Але, дякувати Богу, все добре».

«Ви навіть не уявляєте, наскільки для нас важливими є такі зустрічі. Просто для емоційного розвантаження. Просто для того, щоб хоч на мить опинитись поза війною у розмовах про щось банальне», – такі слова ми чули практично від кожного, з ким зустрічались цього разу.
Особлива радість і для нас – волонтерів – бути тим місточком, який єднає фронт і тил та передати найкращим людям пасочки, м’яско, смаколики, обереги, дитячі малюнки — усе, що зібрали разом із небайдужими людьми Старосамбірщини.

Уже за напрацьованою схемою, завчасно до поїздки, оголосили збір великодніх смаколиків для воїнів. Прикро, але спостерігаємо неприємну тенденцію – люди вже не так активно відгукуються на схожі заклики. Однак, тішимось, що уже четвертий рік разом з нами є стабільні та надійні помічники.
І в цій публікації хочу висловити вдячність цим людям, завдяки яким наша поїздка все ж вдалась можливою. Отож – невтомні помічниці, які не лише допомагають але й підтримують та мотивують – Лариса Голубінка та Наталія Халос; молода старосамбірянка, яка не чекає, коли попросимо, а сама пише: «я хочу задонатити» – Мар’яна Комар; родина Косманів зі Старого Самбора – неповторні люди, які завжди в темі потреб та йдуть на допомогу. Цього разу окрім смаколиків від подружжя Зеновії та Миколи Косманів на фронт поїхав fpv-дрон.

Дякуємо й дружині полеглого на війні Героя Любові Костишин за будівельні елементи. Друзям з Естонії дякуємо за такі необхідні вогнегасники. Не можемо оминути й Старосамбірський опорний заклад імені героя України Богдана Сольчаника, які завезли пів школярика смаколиків, засобів гігієни, чаю-кави тощо для воїнів. Та всім людям доброї волі, які донатили на банку.
Окремо вдячні пекарні Pekker за смачні пасочки та донат на пальне. Також завжди безвідмовні в допомозі брати Сольчаники та Олег Савенко. За внесок у пальне вдячні й пану Олегу, який бажав не вказувати його прізвища, Людмилі Теребух та асоціації медичних сестер Старосамбірської лікарні.
Дякуємо Страшевицькому старостинському округу, який постійно підтримує своїх земляків, які на фронті, а також долучається й до інших ініціатив. Вкотре вдячні за надійне плече та постійне сприяння в організаційних моментах поїздок міському голові Старого Самбора Ігорю Трухиму та начальнику відділу культури, молоді, спорту та туризму Ігорю Піхо. Саме завдяки усім цим людям нам вдалось привезти воїнам частинку домашнього тепла, любові та вдячності.