Травень – місяць Богородиці: розмова зі священником про маївки та Небесну Матір

Марія КУЗЬМИН

Травень для християн – особливий місяць, присвячений Пресвятій Богородиці. Це час, коли природа оживає, і церква, немовби підхоплюючи це оновлення, віддає шану тій, через яку у світ прийшло нове життя – наш Спаситель Ісус Христос. Про значення цього місяця, традиції маївок та роль Богородиці в житті кожного християнина, ми поговорили з отцем Юрієм Бойчуком, священником Української Греко-Католицької Церкви, священником парафії святого Миколая у Старому Самборі.

Чому саме травень? Історія та значення маївок

Отець Юрій пояснює, що традиція присвячувати травень Богородиці сягає корінням перших віків християнства.

“Місяць травень – це той місяць, в якому вся природа розквітає, народжується, пробуджується, можна назвати, оновлюється. І тому церква десь невипадково, а саме у травені, ще з давніх часів, розпочинаючи з перших часів християнства, з апостольських часів, відчула оцю таку потребу присвятити цей період особливій пошані Тій, через яку прийшло у світ нове життя“.

З XIII століття, а особливо з XIX століття, молитви до Богородиці у травні стали невід’ємною духовною практикою для багатьох народів, зокрема й для українців.

Маївки – це не просто молебні. “Це не просто, знаєте, молебні, як ми звикли це розуміти, що це є молебень, коли ми йдемо щовечора до храму, це є спільнота в молитві, це є та молитва, скажімо, яка твориться цілою спільнотою“, – наголошує отець Юрій. Це момент радості та спільнотності, коли мешканці сіл і міст збираються біля фігур Богородиці або у храмі, щоб у спільній молитві звернутися до Небесної Матінки. У наш складний, переломний час маївки стають опорою, формуючи єдність, надію та підтримку. Це момент родинної та парафіяльної єдності, а також єдності з Пресвятою Богородицею як Небесною Матір’ю.

Довіра до Матері Божої: практичні поради

“У тексті молебню до Богородиці є такі слова: «Всіх скорбних радість, пригнічених заступниця, голодуючих кормителька, скитальців потіха, бурями гнаних пристань, хворих посіщення, немічних покров і заступниця»,” – ці слова, каже отець Юрій, говорять мовою серця.

Як же навчитися довіряти себе та своїх близьких під покров Матінки Божої? Священник розповідає, що довіра народжується зі стосунків, а будь-які стосунки потребують часу, присутності та відкритості.

“Ми будуємо довіру, скажімо, ці такі відносини, довіри до Пресвятої Богородиці через присутність у храмі на молитві, через відкритість свого серця. І через час, який ми знаходимо для неї як нашої небесної покровительки, як нашої небесної духовної Матері. Починати вартує з простих речей: насамперед щоденна молитва. Я завжди зазначаю, що трошечки часу ми можемо знайти, для того, щоб зранку і ввечері помолитися один раз Богородице Діво. Або коротенька молитва, знаєте, коли ми щось собі робимо, чи йдемо по вулиці, звернена дуже коротко до Пресвятої Богородиці в простих словах – Пресвята Богородиця, спаси мене, Пресвята Богородиця, спаси нас“. Такі щоденні маленькі кроки допоможуть побудувати відносини довіри з Богородицею.

Шлях Марії – взірець для нас

Шлях Марії – це шлях від Назарету до Голгофи, від юної дівчини, яка сказала Богові “так”, до скорботної Матері під Хрестом.

“Кожна подія, яку я перерахував, це є момент послуху, смирення і глибокої віри. Тому шлях Марії – це є шлях віри, тиші та смирення,” – підкреслює отець Юрій.

Марія завжди була поруч з Ісусом – і в радісні моменти (як весілля в Кані Галілейській), і в моменти болю та страждання (як розп’яття Сина). Це приклад вірності до кінця.

“Цей шлях Марії спонукає десь застановитися нас. Як часто ми відповідаємо радше на Божі заклики? Як ми є вірні Богові? Чи наше життя є завжди в такій присутності Бога?” – закликає до роздумів священник.

Постать Богородиці є взірцем багатьох чеснот: смирення, віри, послуху. Її смирення – це не слабкість, а сила, що походить з довіри до Бога. Її віра – це світло, яке ніколи не згасає. У сучасному світі, сповненому шуму та поспіху, Богородиця вчить нас бути в тиші та слухати Бога. Наслідуючи її чесноти, ми можемо знайти опору у щоденних викликах. А разом з тим, наслідуючи Богородицю, ми маємо мати християнську сміливість, сказати «ні», там де світ пропонує якісь «лакомки», не боятися вказати комусь на гріх чи висловити відмінну від більшості думку.

Богородиця – не лише Божа Матір, а й наша

Те, що ми називаємо Богородицю не лише Матір’ю Божою, а й нашою Матір’ю, – це не просто поетичний образ, а істина:

“Пригадаймо собі момент, коли Ісус, будучи на хресті, сказав: «Ось син твій, і до учня свого: ось мати твоя». Тобто цими словами Господь довірив кожного з нас Пресвятій Богородиці. Вона стала матір’ю містичного тіла Христового, тобто Церкви. Вона стала матір’ю всіх нас,” – пояснює отець Юрій.

Це означає, що ми маємо звертатися до неї як до своєї рідної матері, запрошувати її заступатися за нами, просити Бога про ласки, яких потребуємо. “Бути під її покровом, знаєте, це означає відчувати, що ми не є самі. Тобто з нами є наша Матір. З нами є Пресвята Богородиця, наша духовна Матір, яка завжди за нас заступається, яка завжди за нас молиться, яка завжди нас оберігає і провадить,” – підкреслює священник.

Чудотворні місця Прикарпаття: Грушів, Биличі, Губичі

На Прикарпатті є особливі, Богородицею улюблені місця – Грушів, Биличі, Губичі. Це духовні оазиси, де відчувається Божа присутність.

Отець Юрій особливо згадує Грушів, де Богородиця з’явилася у 1987 році. “Це об’явлення Пресвятої Богородиці стало знаком надії перед великими перемінами. З’ява Пресвятої Богородиці, яка сталася в Грушеві, справді змінила хід історії, було тим викликом, чи радше, тим знаком надії і Божого милосердя, що Бог є з нашим народом, що Бог є поруч з нами“.

Биличі та Губичі – це місця глибокої тиші та духовної сили. “У Биличах відчувається, справді, така Божа благодать і присутність, знаєте, коли ми приходимо туди і оздоровляємося не тільки духовно, але також і фізично,” – свідчить отець Юрій. Він розповів про реальні випадки зцілення, зокрема про хлопчика, який почав говорити після того, як випив води з криниці у Грушеві, про жінку, що зцілилася від онкологічного захворювання, та про бездітну пару, якій Бог послав дітей після прощ до Биличів. Ці історії – не легенди, а свідчення живої віри.

Як плекати особисту дружбу з Богородицею?

“Я би порадив, знаєте, з маленьких речей. Не треба одразу пробувати, знаєте, якісь великі вершини. Почнімо з малого,” – радить отець Юрій.

• Щоденна молитва: знайдіть кілька хвилин, щоб помолитися “Богородице Діво” зранку і ввечері, або коротко зверніться до неї протягом дня.
• Носіть вервицю: навіть якщо не можете помолитися всю вервицю, помоліться хоча б один десяток на день.
• Відкрийте своє серце: запрошуйте Богородицю у своє серце, дозвольте Їй діяти у вас як Небесній Матері.
• Дякуйте: навчіться щоденної молитви подяки, навіть своїми словами, дякуючи Богородиці за її присутність і провід.

“Вона потребує нашого серця. Я завжди кажу, що християнство – це є відносини. Це не тільки приписи і обряди,” – підсумовує отець Юрій.