“Тато на небі”: трирічна Надійка чекає Героя-батька, а його дружина просить про найвищу державну нагороду

Марія КУЗЬМИН

Трирічна Надійка Жук з села Топільниця щодня запитує маму, де тато. Мама відповідає: «На небі». Дівчинка здіймає голову увись і каже: «Я його не бачу» й плаче...

«Серце розривається на шматочки. Іван дуже любив донечку. Коли він пішов воювати, Надійці було кілька місяців. Як приїжджав на ротації, не міг з нею набутися. Брав на руки обіймав, аж сльози блищали від радості. Щодня слав нам голосові повідомлення з війни. Я разом з донечкою прослуховувала їх», – розповідає “ВГП”, плачучи дружина полеглого Героя Наталя Жук.

Іван Жук захищав Україну у складі 24 механізованої бригади імені короля Данила. Його військова вправність дозволила для нас і України зробити багато героїчних справ. Навесні 2024 року проходив натівський вишкіл в Англії. До кінця свого молодого життя вірно служив Україні. Загинув під час артилерійського обстрілу 25 жовтня поблизу населеного пункту Часів Яр на Донеччині.

 

Воював у найгарячіших точках фронту, неодноразово отримував поранення, але щоразу повертався у стрій. Побратими називали його “легендою”. 

«Коли він лежав у лікарні після поранення, йому телефонували з фронту, що без нього дуже важко. Він був дуже надійним як для сім’ї, так і для побратимів. Все робив для того, щоб вберегти хлопців і бойові завдання виконати. На початку повномасштабної війни боронив Київщину, далі служив у найзапекліших точках Луганщини й Донеччини. Відповідальність – то була основна риса характеру Івана», – продовжує Наталя  Жук і просить небайдужих людей підтримати петицію про присвоєння звання Героя України із врученням Ордену “Золота Зірка” (посмертно) своєму чоловікові.

Іван Жук служив і в АТО/ООС, з 2016 року.  За життя воїн був нагороджений відзнаками: «Учасник бойових дій», медаль «Захисники Сходу», орден «Золотий Лев», медаль” За оборону міста Бахмут”, був поданий за життя на «Орден за мужність», який не встиг отримати, Орден “Хрест Героя” посмертно. Поданий на “Орден за мужність” посмертно.

Загинув Іван Жук після одного успішного бою, коли повертався з позиції. Герою назавжди 30. Похоронили воїна  на почесному місці – біля церкви Св. Архангела Михаїла у рідному селі Гвоздець, де поруч спочивають душі визначних для історії села осіб.

На сайті Президента України зареєстрована петиція про присвоєння Іванові Жуку звання Героя України. Щоб хоч чатсково зрозуміти місію Івана зі стримування ворога, достатньо кількох фіційних фактів з його героїчної історії боротьби:

“У березні 2024р. Іван особисто знищив групу противника з 10 осіб живої сили, відкривши вогонь з кулемета Браунінг, внаслідок чого ворог зазнав втрат і відійшов. Щоденно молодший сержант Жук Іван Петрович знищував від 2 до 20 осіб противника, чим забезпечував міцну оборону даного рубежу та не допускав прориву ворога з північно – східної сторони м. Бахмут“.

Просимо виявити вдячність Герою та підтримати рідних. Голосувати треба за таким посиланням.