Ольга Логінова із Нижанкович звернулась до президента з проханням присвоїти звання “Герой України” своєму полеглому на війні чоловікові – Миколі Логінову. Таку петицію вона зареєструвала на сайті президента.
За її словами, Микола добровільно і охоче став на захист України, коли почалося повномасштабне вторгнення. Для цього він повернувся з-за кордону, де працював останні роки. Був прикордонником, служив у Національній гвардії України, проходив військове навчання в Німеччині.
Служив у лавах Національної гвардії України, де виконував бойові завдання у складі 4 батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» 4 бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. Воював на Донецькому напрямку. Свій останній бій Микола Логінов прийняв 28 червня 2024 року біля населеного пункту Спірне біля Бахмуту.
«Святий» – таким був його позивний – чесно і самовіддано ніс службу, захищаючи нас і Україну. Нагороджений медаллю Національної гвардії України «За звитягу», почесною відзнакою «Хрест 54 ОМБР» та нагрудним знаком «Знак пошани» Донецької обласної військової адміністрації.
«Велику частину свого свідомого життя мій чоловік Логінов Микола віддав служінню українському народові. Після здобуття вищої освіти впродовж 2011 – 2014 років проходив військову службу у Мостиському прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. В 2015 році вступив до лав новоствореної Національної поліції України та ніс службу в управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції до серпня 2019 року. Микола віддав найцінніше, що мав – своє життя на захист Батьківщини! Втрата Миколи це непоправне, велике і найболючіше горе для сім’ї. У Героя залишилася дружина, батьки та брат. Ми усі, хто знав Миколу, рідні, друзі, побратими та колеги пишаємося його звитягою, самопожертвою та доброчесністю! Він заслуговує з честю нести найвище державне звання “ГЕРОЙ УКРАЇНИ” (посмертно)! Це найменше, що ми можемо зробити в його честь!», – йдеться в тексті петиції.
«У Миколи позивний “Святий”. Це ім’я дали йому побратими. І так ми можемо сказати про нього, тому що Микола був світлою людиною, дуже добрий, розумний, щирий, цілеспрямований, спокійний, дружелюбним, ввічливим, турботливим, відданим, веселий, сміливий, спокійний…Можна продовжувати і продовжувати. Таким був наш Микола. Лише справжній друг буде завжди розуміти, радіти твоїм успіхам. Микола завжди готовий був вислухати, порадити і надати підтримку, навіть якщо йому самому було не легко.
Останні роки ми дуже рідко з ним бачилися, оскільки Микола працював в Національній Поліції України, а пізніше закордоном далекобійником. Але наші зустрічі були довгими, до пізньої ночі. Микола любив до нас приїжджати. Мама його говорила, коли він приїжджав, додому не всидів і годинки “Мам, я до кума”.Він був щирим, веселим, ніколи не приходив з пустими руками. На його обличчі завжди сіяла посмішка, навіть якщо йому було важко, він ніколи цього не показував.
Як хрещений батько, Микола був прикладом для нашого сина. Він був прикладом мужності. Дениско будучи маленьким дуже хотів бути подібним до нього. Зачіску хотів таку як хресний, спортом займатись. Говорив: “Я буду як хресний – поліцейським”.
Микола був дуже добрим, і його доброту та любов відчували діти.
Хлопці завжди любили сидіти в Миколи на колінах, я інколи сварилась, що так не можна, що хресний хоче відпочити, а вони як би відчували, що більше так не буде. Дениско радів його приїзду і хотів провести кожну хвилинку з хресним. Так важко писати це слово “був”… Він є і буде у наших серцях назавжди», – так про полеглого Героя Миколу Логінова розповідає “ВГП” його кума Оксана Замлинська.
Підписати петицію можна тут:
Ще у цій категорії
Диво Господнє у Старій Ропі: у пожежі не згоріла цінна реліквія
Святий Миколай був щедрим: кого обдарував у Старосамбірській громаді
На прощі в Українській Кальварії молитимуться за всіх воїнів наших і переможний мир