«Іду на смерть і більше не повернуся»: біля Часового Яру загинув Олег Лутчин із Верхнього Лужка

Люба КІПОРЕНКО

Чергова пекуча звістка зі східного фронту огорнула наш бойківський край. Почорніло у жалобі село Верхній Лужок. росія вбила Олега Лутчина.

Олег Лутчин – військовослужбовець 24 королівської окремої механізованої бригади. Близько двох років на війні.  

«Воїн Олег проходив військову службу по мобілізації у військовій частині А0998 (24-та механізована бригада імені короля Данила), відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов‘язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 03 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Часів Яр Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу», – повідомили у Стрілківській територіальній громаді.

У селі всі жителі в глибокому смутку та жалобі. Кажуть, то ж наш – рідний. У пам’яті своїх односельців Олег Лутчин залишиться спокійним, щирим, добрим, чуйним та надміру скромним.

«Дуже добре знаю Олега. Ми ж з одного села. Разом зростали. Та його щира посмішка залишиться у пам’яті, його скромність та доброта. Ще у квітні він зустрічався з малими вихованцями нашого садочка. Це була дуже емоційна зустріч. Він приїхав з подарунками: бойовий прапор та шеврони, з якими він проходив усі бої. І він сказав тоді «Я більше не повернуся». Ми йому казали: «Олежику, та що ти таке кажеш. Ти повернешся, а ми чекаємо тебе». На що він відповів: «Я знаю, іду на смерть і більше не повернуся». Він ніколи не жалівся ні на що. Завжди щиро радів та безмежно дякував за найменшу нашу допомогу. Коли ми його питали щось про війну, про передову, то казав, що нам цього не треба знати. Душа болить, серце крається. Усім селом горюємо, це ж наш – рідний», – ділиться Світлана Винар, жителька Верхнього Лужка, завідувачка дитячим садочком.

Вічна шана та слава Новітньому Герою Олегу Лутчину. Назавжди 44.

Про зустріч та чин похорону повідомимо окремо.