Сьогодні, 2 квітня, у п’ятий тиждень Великого посту, в храмах моляться Покаянний Канон Андрея Критського. Про те, чим особлива ця великопісна відправа, коментує отець ПЦУ Микола Корольчук, настоятель храму Вескресіння Господнього у Старій Солі.
-Щоб зрозуміти глибинну суть канону Андрея Критського, варто розповісти про самого святого. Святитель Андрій, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску в сім’ї благочестивих християн Георгія та Григорії. До семирічного віку хлопчик був німий. Одного разу після причастя Святих Христових Таїн, німота його пройшла, він отримав дар мови і почав говорити. Зрозуміло, що це була сила Всевишнього. Хлопчик сповнився Святим Духом і почав посилено вивчати Святе Писання і Богословські науки. Обдарованому юнакові спало на думку присвятити себе служінню Богові. В чотирнадцять років він прибув до Єрусалиму і там прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого Багато різних фактів можна говорити з життя цього святого, але навіть ті з дитинства та юності свідчать про його святість. У двадцять років служив у сані диякона й трудився в Будинку для сиріт, виявляючи належну дбайливість і турботу. Після тривалого дияконського служіння святий Андрій був рукоположений у єпископський сан і призначений на найвіддаленішу кафедру імперії – острів Крит.
Чому цей канон називають “великим” – через обсяг тексту чи через його духовне значення?
-Канон Андрея Критського називається великим, оскільки він є найбільшим із усіх богослужбових канонів. Налічує близько 250 стихів, тоді як звичайні канони — близько 40 стихів. Але великим він є і за своїм змістом. Уявіть, текст написаний орієнтовно 1200 років тому, стає дзеркалом наших душ і тепер, у 21 столітті. Можна його відкривати на будь-якій сторінці і читати, впізнати себе, задуматися над істинним змістом, над тим, що у і тисяча років тому, і тепер ми падаємо через наші гріхи, ворог той самий – нечистий. Автор зіставляє події з Біблії зі своїм життям, це своєрідна покаяльна поезія. Канон написаний від першої особи, але оплакуючи власні гріхи, св. Андрій Критський молитовно зітхає ніби за гріхи всього людства. Канон розпочинається з особистого волання: «З чого я почну оплакувати окаянні діла мого життя? Який початок покладу я, Христе, нинішньому риданню?». Один за одним повстають перед нами наші гріхи, що глибоко пов’язані зі всією історією людства і трагедією відносин між Богом і людьми.
Які слова чи фрагменти канону особливо вражають вас особисто?
«Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє»
У нашій традиції спів Канону супроводжується земними поклонами. Що робити, якщо люди не мають фізичних сил?
-Господь додає сил… Але зміст тут не в поклонах одних, важливо, щоб людина усвідомлювала і визнавала свою гріховність. Не обов’язково протирати церковні килими до дир чи бити поклони до гуль на чолі, важливо змінювати своє серце і скеровувати його до Бога. Бо Він завжди поруч, варто лише відкритися Його любові.
Ще у цій категорії
Сила єдності: як Старий Самбір допомагає Збройним силам України
Три роки неволі: з російського полону повернувся Василь Туркевич
У Старосамбірській лікарні народився малюк-богатир