Марчінки від Вишиваного: у Старому Самборі ветеран війни випікає неймовірні смаколики

Люба КІПОРЕНКО

Ідемо якось із колегою в обідню пору з події. «Зайдемо на марчінки? – Звісно!», – й заходимо у затишну та добре знану в Старому Самборі кав’ярню «Рандеву». Її власники – подружжя старосамбірян Ольга та Володимир Вишивані. «Рандеву» для корінних старосамбірян завжди було та й залишається особливим місцем, де неймовірно ароматна кава й дуже смачне морозиво. А тепер заклад славиться й унікальною авторською випічкою – марчінками.

Володимира Вишиваного у Старому Самборі знають як активного учасника Революції Гідності, волонтера, підприємця й людину з чіткою громадянською позицією, якій не байдужа доля країни загалом, та рідного міста зокрема. Маючи 59 років, чоловік на самому початку повномасштабного вторгнення повернувся з Польщі, аби стати до військових лав та боронити Україну.
На кордоні дивувались, куди ж він їде. Відповідав: «Додому!» Став на військовий облік. Відтак, його скерували на службу у 24 окрему механізовану бригаду імені Короля Данила. Це був початок березня 2022 року. Далі – навчання, тренування, підготовка. А в той день, коли росіяни вперше завдали удару по Яворові, – відправка на передову. Поїхали на Луганщину, обороняти місто Попасна. Серед побратимів він знаний як «Сивий».

«Мабуть, колись би й не повірив, що у свої 59 з половиною років буду служити й воювати. Але росія отак жорстоко напала на мою країну. В такій ситуації не міг поступити по-іншому. Служив із людьми, які йшли на цю війну за покликом серця. У нас була потужна мотивація. Можливо, тому ми не шукали якихось «проколів» у побуті. Шлях бійця – обороняти. В яких умовах? В яких виходить. Спати, де ляжеш. Їсти, що є», – розповідав нам якось Володимир.

Усі ми пам’ятаємо, які пекельні бої свого часу точилися за місто Попасна. Ворог гатив з усього, що мав. Саме там герой цієї публікації отримав поранення. Ось як ці події пригадує оборонець Попасної, наш земляк Володимир Вишиваний «Сивий»:
«Під час 20-годинних бомбардувань було надзвичайно важко. Думалось, ну для чого утримувати той чи інший будинок…. Але коли заходиш в приватний дім, бачиш розвішані на стінах фотографії дітей, а під ними синьо-жовту стрічку – повертається мотивація. І ти розумієш, що здаватись не можна…
За час трьох ротацій на позиціях Попасної мій підрозділ не здав жодної, жоден поранений боєць не помер, жодного загиблого ми не залишили на полі бою. Ми стояли один за одного. Під час масованих артобстрілів, сидячи в бомбосховищі, коли на обличчях з’являлась якась миттєва зневіра, я завжди починав співати наші українські пісні. «Чорнобривці», «Два кольори», «Стежина». Це піднімало дух усім…
Втретє ми переїхали в житловий район. Тримали одну вулицю. Жили в підвалі будинку. росіяни хотіли вичистити нас, був дуже потужний обстріл. Почали валити з СПГ. За 3 хвилини я нарахував 15 проходів. Одна залетіла до нас. Я якраз стояв на сходах у підвал. От мене й зачепило. Оскільки був санітаром, то розумів що трапилось. Дуже швидко відбулась евакуація. До речі, машина евакуаційна стоїть за 1,5 км від позиції. До неї на ношах доставляють. Так от хлопці вже потім розповідали, що коли вони мене несли до машини, я співав Гімн України. Я цього, на жаль, не пам’ятаю…».

Лікуючись після поранення, Володимир Вишиваний зайнявся волонтерством. Тримає зв’язок зі своїми побратимами.

Сьогодні Володимир також дарує неповторні емоції та настрій старосамбірянам і гостям. У своїй кав’ярні «Рандеву» пригощає марчінками. Чоловік завжди наголошує, що його випічка – це не круасани, а саме марчінки. Приготуванням та декоруванням займається сам. Допомагає йому дружина Ольга. Начинки – найрізноманітніші. На усі смаки.
«Добрий день! Проходьте, чого бажаєте?», – привітно зустріла нас у кав’ярні пані Ольга.
«Каву й до кави марчінки!», – відповідаємо.

Згодом до нашого столика сідають й Ольга з Володимиром. У дружній розмові за кавою дізнаємось, що Володимир завжди любив готувати, постійно щось випікав вдома. Але от після участі у війні вирішив своїми кулінарними талантами ділитися й зі старосамбірянами та відвідувачами «Рандеву». Відтак, щодня о 10 годині ранку заклад наповнюється ароматом свіжесенької випічки.

«Мабуть, таємниця цього смаку в любові, яка вкладається у кожну випічку. Усе – натуральне й домашнє. Як для начинок, так і для оздоблення використовуємо тільки натуральні продукти. До речі, ось навіть цукати апельсинові готуємо самі вдома», – розповідає пані Оля.
Поки ми сиділи у закладі, туди заходили й інші містяни. Мають Вишивані вже своїх постійних клієнтів.

«Добрий день! З чим маєте сьогодні? Знаєте, я брала тоді у вас 24 штуки – розлетілися в мить. Дуже смачно!», – каже пані Олександра, яка забігла за свіжою випічкою.

А якщо ви ще не смакували марчінками від Вишиваного – то мусите спробувати. Більше такого ніде не скуштуєте. Це однозначно. Але окрім гастрономічної насолоди, ви ще й підтримаєте цікаву та гарну ветеранську справу.

Зараз Володимир живе також і справами своїх побратимів. Постійно на зв’язку. Старається допомагати, чим може. Також ветеран переконаний, що Україна переможе і тоді буде час великої спільної роботи.

«У кожного є свої завдання. Україна переможе. І ця перемога буде дуже особливою. . Не буде парадною, бо занадто багато людей відчули жахіття та горе. Нам доведеться кілька днів просто поплакати в колі рідних. Чи треба святкувати? Навіть не знаю. Одне знаю, нам треба буде закотити рукави і працювати. Дуже багато працювати. Насправді перемога над окупантом – це буде початок нової боротьби. Нас чекає велика робота. Буде дуже нелегко, але ми впораємось», – каже Володимир.