Марія КУЗЬМИН
Сьогодні, 24 листопада 2024 року, у Старосамбірській громаді відбулася сумна подія: громада провела в останню путь старшого сержанта Степана Кіяка, 53-річного захисника України, який загинув у квітні цього року під час боїв у Новомихайлівці, Донецька область.
Степан Кіяк, житель села Велика Лінина, понад сім місяців вважався безвісти зниклим. Тіло полеглого Героя вдалося повернути в рамках обміну загиблими між Україною та росією, відтак після всіх судово-медичних експертиз тіло оборонця віддали родині для належних поховань.
Останній шлях через живий коридор
Дорога додому для Степана стала дорогою слави і шани. Односельчани, побратими, знайомі й незнайомі люди вишикувалися в живий коридор із квітів і лампадок. Сніг, що вкрив промерзлу осінню землю, здавався символом тихого смутку, що проник у серце кожного присутнього.
«Степане, я так довго шукала і чекала тебе, а ти йдеш же сьогодні востаннє з рідного дому», – плакала дружина, обіймаючи домовину накриту державним прапором.
На церемонії прощання місцевий священник Андрій Зворський наголосив, що ми в передріздвяному часі, та біль і смуток проживаємо, бо Україна в часі війни, бо втрачаємо вірних синів, бо маємо поміж себе родини, які в глибокому смутку.
«Пригадую, як минулого року по Йордані, я благословив Ірину, яка їхала до чоловіка.То була їх остання земна зустріч. Це був 53-й день народження воїна, їхня остання зустріч. Його останній земний рік. Та у Бога нема мертвих, – наголосив священник, звертаючись до чисельно присутніх людей. – Дякуємо тобі, Степане, за жертву. Бо завдяки тобі ми живемо», – промовив отець.
Сім місяців між надією та болем
Родина Степана ці сім місяців жила між надією й відчаєм. Його дружина Ірина, троє дітей та новонароджений онук Богданчик, якого дідусь так і не побачив, були прикладом стійкості та віри. Ірина не зупинялася в пошуках чоловіка. Вона працювала з волонтерами, фондами, державними структурами, тримаючи зв’язок із побратимами й командуванням Степана.
Місцева староста розповіла про нього як про доброго сім’янина, турботливого господаря та відповідального чоловіка.
«Він був тим, хто не кидав слів на вітер. Був добрим господарем, людиною, сім’янином. Відповідальним був і порядним.» – зазначила Марія Костів, яка весь час підтримувала дружину воїна з пошуками Степана.
Герой, що захищав Україну з перших днів війни
Степан Кіяк народився 9 січня 1971 року в селі Велика Лінина. Служив у 33-му окремому стрілецькому батальйоні ракетно-зенітних військ. У перші роки війни, з 2014-го, він прагнув долучитися до захисту країни, але сімейні обставини змусили його тоді залишитися вдома. З початком повномасштабної агресії у 2022 році він був мобілізований.
Родина Степана згадує, як він, отримавши повістку, навіть не вагався. Відтоді він захищав Україну спершу на Сумщині, потім на Донеччині, виконуючи завдання з честю. Його останній бій був у Новомихайлівці.
Пам’ять, яка житиме в серцях
Прощання з Героєм завершилося військовими почестями. Прапор України військові передали дружині від імені президента, а трикратний салют став символом останньої пошани.
Степан Кіяк став Небесним Героєм. Його ім’я тепер викарбуване в пам’яті не лише рідного села, а й усіх, хто цінує свободу та мир.
«З глибоким болем сприйняв звістку про загибель ще одного воїна з нашої громади – Степана Кіяка з Великої Лінини. Він був справжнім патріотом, який віддав життя за нашу країну. Ми вдячні йому за подвиг. Низько схиляємо голови перед його самовідданістю та відвагою. Нехай світла пам’ять про Степана Кіяка, який сьогодні після семи місяців невідомості, повернувся востаннє до рідного дому, назавжди залишиться в наших серцях. Скорбимо разом з дружиною воїна, його дітьми та внуками. Висловлюю щирі співчуття з приводу непоправної втрати. Вічна пам’ять і слава Герою!», – висловив співчуття очільник громади Ігор Трухим.
Ще у цій категорії
Сім місяців вважали безвісти зниклим: на війні загинув Степан Кіяк з Великої Лінини
На війні загинув Степан Созанський з Волі: Учитель, Патріот, Герой
ФАПи Львівщини отримали медичні сумки від «Контінентал»