«За мужність» посмертно: у Старому Самборі рідним полеглих Героїв вручили нагороди

Марія КУЗЬМИН

У понеділок, 26 травня, в приміщенні Старосамбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відбулася подія, що стискає серце, але водночас наповнює гордістю. Дві родини отримали посмертні нагороди для своїх рідних – двох Героїв, які віддали найцінніше – власне життя – за свободу та цілісність України.

Орденами «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) були відзначені воїни 95-ї окремої десантно-штурмової бригади: молодший сержант Андрій Феденяк та солдат Валерій Яцків. Їхня особиста мужність, самовіддане виконання військового обов’язку та безмежна відданість Батьківщині навіки закарбовані в літописі української боротьби та нашого бойківського краю.

Молодший сержант Андрій Феденяк, стрілець-помічник гранатометника, загинув 23 грудня 2024 року. Йому було всього 43 роки, коли мінно-вибухове ураження обірвало його життя під час виконання бойового завдання. 7 січня 2025 року Андрія поховали в рідному селі Стар’ява.

У відділенні Старосамбірського РТЦК та СП, його орден «За мужність» отримали дружина Ольга та донька Анна, шестикласниця Стар’явської школи, ьа родич дружини Іван Савчак. Вдома на Андрія чекала ще одна крихітка – трирічна Василинка, яка тепер ростиме без батька, але з гордістю за його подвиг.

Солдат Валерій Яцків, навідник аеромобільного відділення, загинув 20 грудня 2024 року від осколкових поранень під час бойових дій. Йому назавжди залишився 41 рік. Валерія поховали 28 грудня 2024 року в селі Велика Лінина.

Нагороду замість полеглого Героя отримали його сестра Оксана з чоловіком Андрієм. Без батька залишилися сини Сергій, якому 16 років, та 9-річний Дмитро. Овдовіла і його дружина Люба.
Нагороди родинам вручав в.о. начальника Старосамбірського РТЦК та СП Руслан Кушнір. Він висловив щирі співчуття рідним та подякував їм за виховання справжніх Героїв. Руслан Кушнір наголосив, що територіальний центр та органи місцевого самоврядування завжди готові надати підтримку сім’ям загиблих, адже їхня втрата – це спільний біль для всіх.

Під час церемонії в очах рідних бриніли сльози – сльози болю за непоправною втратою, але водночас сльози гордості за своїх чоловіків і батьків, які віддали життя за свободу та незалежність України, за наші відносно спокійні дні.

Пам’ятаймо про наших земляків, які полягли на фронті. Підтримуймо їхніх рідних, адже вони продовжують нести цей тяжкий хрест. Їхня жертва — це ціна нашого мирного неба.
Світла пам’ять Героям!