Марія КУЗЬМИН
Назар Дубницький із Тершова був 23-річним юнаком, коли в 2014 році вперше взяв до рук зброю. На той час закінчив Самбірський технікум економіки та інформатики, здобув освіту бакалавра у Тернопільському національному економічному університеті. Міг би бути успішним програмістом, та він 10 років воює. На війні мужнів сам. Під час війни створив сім’ю. У війні ростить сина. Його Тимофійкові у квітні буде 5 рочків. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Назар, маючи уже немалий військовий досвід, зібрав наплічник і поїхав у військову частину, в якій служив. До своїх побратимів.
«Був третій день повномасштабного вторгнення. Назар, розумію тепер, рішення піти воювати прийняв відразу. Тільки йому шкода було нас залишати. 27 лютого, 2022 року Тимофійко спав. Назар поцілував його і вирушав на війну. Мені зі страху не вистачало повітря. У перші дні було страшно усім, без винятку. Ніхто не знав, що нас чекає. Я так боялася. Було страшно, чи побачимо його з дитиною ще раз і що буде з нами, нашою сім’єю», – пригадує дружина воїна Ліля.
Даровані Богом життя на фронті
Назар знає, як це – дивитися смерті в очі. Його другий день народження припав на 21 серпня 2014 року, коли під час обстрілу в селі Гранітне його життя дивом урятували побратими. Пізніше він ще не раз опинявся у смертельній небезпеці, зокрема під час мінометного обстрілу біля Дебальцевого. Втрати побратимів стали важкими спогадами, які залишаються з Назаром назавжди.
“На війні неможливо не боятися. Але страх підштовхує до молитви й віри. Молитви мами та рідних стали моїм оберегом“, – ділився з нашими журналістами Назар ще тоді.
Потім була ще смертельна небезпека. І то лише тоді, під час АТО/ООС. А скільки довелося пережити молодому чоловікові, батькові тепер, усь уже практично за три роки…
Сім’я та підтримка у складні часи
Дружина Назара Ліля розповідає, як важко було переживати дні розлуки:
“Рішення Назараза обговоренню не підлягало. Для мене воно було важким, для нього – твердим. Тимофійко зростає й почав питати: «Де татко? Чому він не забирає мене з садочку?». Це боляче, але ми пояснюємо йому, що його тато – Герой, який захищає нас і нашу країну.”
Для Лілі важливо підтримувати Назара, навіть на відстані. “Молитви, обійми під час коротких відпусток і малюнки сина – це те, що допомагає нам триматися“, – розповідає вона.
Назар був у найгарячіших точках. Ще тоді, у 2017 році розповідав, що пам’ятає, як спав на каріматах в наметах, переживав дні без їжі чи води у 2014 році. Усе це вдалося подолати завдяки допомозі волонтерів і підтримці небайдужих українців. “Дитячі малюнки, браслети та подарунки з дому – це те, що давало сили навіть у найважчі часи,” – розповідав Назар.
Він пригадує, як нелегко було на початках: “Часто домовленості порушувалися з боку ворога, і ми могли лише оборонятися. Нашим завданням було лише вдало відбитися від нападу. А ворогів ми не рухали… Бо не можна. Любов до рідної землі щоразу міцніла.”
Символ відваги для сина і країни
Тимофій, син Назара, вже зараз усвідомлює, що його тато – Герой. Його запитання, щира любов до футболу та прагнення проводити час із батьком дають Назару сили продовжувати боротьбу.
“У нашій сім’ї завжди є місце для любові та молитви. Ми живемо вірою, що Назар повернеться додому з перемогою,” – ділиться Ліля. А Назар мріє, щоб його Тимофійко зростав у вільній від окупантів країні. Сам для того відчайдушно бореться і сили просить у Всевишнього. Не раз і не два мужня рука притуляє на шиї вервичку.
Дружина військового із сином не лише чекають рідну людину додому, вони допомагають зібрати кошти на необхідний на автомобіль.
“Кожна пожертва, навіть найменший внесок, матиме велике значення і допоможе нам досягти мети, яка наблизить мого чоловіка та його колег до їхньої місії та дасть їм шанс надавати ще більш ефективну допомогу на передовій“, – пише Ліля в соцмережах.
…Як багато доводиться пережити сім’ям, які чекають з війни рідних. Як багато вдячні ми їм. Сьогодні на автомобіль для Назара і його побратимів триває збір, який курує голова ГО «Сильні, коли разом». Зоряна Гриб. І ми маємо допомогти!
Реквізити для допомоги:
Номер картки: 4441111120748151
Ще у цій категорії
«Дуже ціную можливість просто побути з рідними»: історія воїна Сергія Лобарева
Василь Новосельський: від футбольних полів до артилерійських позицій
Азовця Назара Білинського нагородили «Золотим хрестом»