У Різдвяні свята Стрільбичі попрощалися з воїном Володимиром Головчаком

Цими днями, коли світло Різдва мало б нести радість, Старосамбірська громада занурилася у глибоку скорботу. 27 грудня мешканці села Стрільбичі, побратими та духовенство провели в останню дорогу свого земляка, мужнього захисника України Володимира Головчака. Йому назавжди залишиться 42.

Життєвий шлях світлої людини

Володимир зростав у родині священника, де отримав міцний фундамент віри, людяності та любові до рідної землі. Після закінчення Львівського лісотехнічного університету він працював економістом у Старосамбірській райдержадміністрації. Колеги та друзі згадують його як професіонала, але перш за все — як надзвичайно щиру, добру та талановиту людину.

“Володя був душею компанії, веселий, креативний. Виконував численні головні ролі у виставах, будучи вже одруженим. А зараз він виконав основну і найголовнішу у своєму житті роль — Вічного, Небесного захисника своєї Батьківщини”, — ділиться спогадами його вчителька Любов Степанівна Стецик.

Від добровольця до останнього бою

Коли ворог прийшов на нашу землю, Володимир не вагався. Він пішов на фронт добровольцем, аби захистити свою родину та кожного з нас. Служив у інженерно-саперному взводі 2-го механізованого батальйону 155-ї окремої механізованої бригади «Анна Київська».

Війна залишила важкі сліди на здоров’ї воїна: він пройшов через поранення та три контузії. Після лікування та короткого перебування вдома, 8 листопада він знову вирушив до своєї частини. Проте серце захисника, що витримувало ворожі обстріли, не витримало навантажень. Володимиру стало зле під час несення служби. Його терміново доставили до госпіталю в місті Дніпро, але лікарі виявилися безсилими — серце Героя зупинилося через інфаркт.

Біль, який не висловити словами

Сьогодні плачуть не лише Стрільбичі, а й саме небо. Найважче — рідним. Рветься серце матері, яка після втрати чоловіка-священника віддавала всю свою любов дітям. Овдовіла молода дружина Олена. Без батьківської підтримки залишилися двоє школярів — донечка Анна та синочок Богданчик.

Під час чину похорону відбувся момент, від якого стискалося серце кожного присутнього: військові вручили державний прапор сину загиблого, Богданові. Хлопчик щемливо пригортав синьо-жовте полотно до грудей — як останній цілунок від тата, як символ його незламності.

Вічна пам’ять Герою

Поховали Володимира Головчака з усіма військовими почестями під трикратний салют, що пролунав над рідним селом.

Отець Василь Ігнатищ подякував усім, хто прийшов розділити цей невимовний біль, наголосивши, що це втрата для кожного мешканця громади.

Ми схиляємо голови перед подвигом Володимира. Його усмішка, його доброта і його жертовність назавжди закарбуються в історії нашої боротьби за волю.

Спи спокійно, наш воїне. Нехай Господь прийме твою світлу душу в оселях праведних. Ти, Володимире, тепер наш небесний захисник.

Тетяна ФЕТИЧ.