“Не вірю, але на всяк випадок”: як забобони замінюють довіру до Бога?

ХХІ століття. А нам доводилося чути, що чимало людей, навіть несвідомо, досі дотримуються старих повір’їв: обходять чорних котів, схрещують пальці, хвилюються через порожні відра, вважають важким днем понеділок чи жахаються п’ятниці 13 числа, ну, або плюють через плече “на всякий випадок”...

Розвінчати міфи щодо забобонів ми попросили священника ПЦУ, настоятеля храму в селі Грьозьова Миколу Пагулича. Священник наголошує, що це не просто невинні звички, а прояви внутрішньої тривоги, страху перед майбутнім та, що найголовніше, браку довіри до Бога.

“Коли в серці людини панує невизначеність і страх, вона шукає контролю не через справжній мир, що приходить через віру, а через ритуали. Психологи підтверджують: розсипана сіль, чорні коти – це лише прояви бажання мінімізувати страх і занепокоєння. Священник каже: слаба віра“, – говорить отець Микола.

“Не вірю, але на всяк випадок…”
Поширеною є фраза: “Я в це не вірю, але на всяк випадок переплюну через ліве плече” або “Не вірю в забобони, але через поріг нічого не передам”. Церква розглядає таку подвійність як небезпеку, адже це свідчить про те, що десь у глибині душі залишається місце для страху, а не для довіри Богові», – каже отець Микола.

Як говорить священник, віра – це глибоке переконання, що Господь веде людину і піклується про неї. Замінюючи його прикметами, ми відвертаємося від джерела істинної віри та Божої сили.

Народна мудрість чи марновірство?
Важливо розрізняти народні традиції від забобонів. Народні звичаї, що несуть добрі моральні або християнські сенси (колядки, писанки, вишиванки), є частиною нашої культури. Однак, коли звичай суперечить Святому Письму або замінює довіру до Бога, це вже є забобон. Якщо людина свідомо замінює віру в Бога прикметами, це є гріхом, оскільки це є формою ідолопоклонства. Частіше ж це просто людська слабкість, наслідок виховання та звички.
Як звільнитися від забобонів?
Навіть якщо “погана прикмета” нібито справдилася, це, найімовірніше, збіг обставин або психологічне самонавіювання. Людина, очікуючи нещастя, сама несвідомо створює умови для його настання.

Отець Микола дає кілька простих, але потужних порад для звільнення від страху перед забобонами:

• Регулярна молитва: вона очищає розум і серце, є духовним диханням для людини.
• Читання Святого Письма: істина, що міститься в Біблії, викриває хибність забобонів.
• Сповідь і причастя: вони дають духовну силу, зцілення і мир.
• Приналежність до Церкви: оточення людей, які живуть вірою, допомагає не почуватися самотніми в боротьбі.
  Навчання: вивчення катехізису та історії церкви допомагає бачити, що є істиною, а що лише виглядом.
  Пам’ятайте, що якщо Бог з нами, то хто проти нас? Нехай віра в Господа буде вашим надійним фундаментом.

Основна світлина з інтернет-джерел