18 Лютого, 2025

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Азовця Назара Білинського нагородили «Золотим хрестом»

Поширити

Люба КІПОРЕНКО

Назару Білинському зі Старого Самбора – 23 роки. У цивільному житті – футболіст, тренер. Пластун. Працював у Старосамбірській дитячо-юнацькій спортивній школі. Після травми на одному з футбольних матчів остаточно вирішив піти до війська. Добровольцем зголосився у 12 бригаду спеціального призначення НГУ «Азов».

Наприкінці минулого року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський нагородив нашого земляка почесною військовою відзнакою – «Золотим Хрестом». Її вручають особам рядового та сержантського і старшинського складу Збройних Сил України за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою.

До повномасштабної війни Назар займався футболом, окрім України грав також у Польщі. Відтак навчався у Львівському університеті фізичної культури та виховання імені Івана Боберського. Після чотирьох років навчання пішов працювати тренером у Старосамбірську ДЮСШ.

«Незабутній досвід, хороші діти, класний колектив… Дуже хотілось розвинути в нас ланку футболу. Тоді з футболом було недуже. Зараз приємно бачити як гарно розвивається цей напрямок спорту. Я б сказав, що все йде ідеально», – каже Назар.

Зараз воїну 23. Тобто ще 2 роки до 25 – віку, коли вже хлопців можуть брати на війну. Але Назар має свій погляд на вікові обмеження.

«Не розумію тих рамок. Що хтось не зобов’язаний боронити країну в 20, 23 чи 24… Вважаю, що кожен з 18 років при бажанні може. От і я теж ще не маючи того граничного віку 25 вирішив, що зобов’язаний. Зараз ми пишемо історію. Можливо, вона буде трохи сумна, а можливо, – це буде класна історія, яку ти колись згадаєш і зможеш розповісти своїм внукам.

Моя служба в “Азові” – це був поклик душі. Під час повномасштабного вторгнення ми волонтерили в Старому Самборі, після цього поїхали грати футбол на благодійний матч. Там я отримав травму. Довго проходив реабілітацію. Після цього вирішив, що нема куди вже тягнути. Пішов на курс базової підготовки. Пройшов його й потрапив у зону бойових дій. На службу прийшов звичайним піхотинцем. Після поранення мене перевели в роту БПЛА. Працюємо на Торецькому напрямку», – розповідає Назар.

Військовий обрав собі «Азов». Знав про відповідальне командування, дружність та бойовий дух. І зараз впевнено каже, що не помилився з вибором.

«Азов – це свідомий вибір. Наш підрозділ – добровольці. Тебе туди не «зловлять»,  як от зараз всі бояться «бусиків». Тут класний молодий колектив з яким ти завжди знайдеш спільну мову. Ти тут не чужий. Ти завжди друг. Всі, як одна сім’я. Це дає свій результат.

Ми всі тримаємо оборону. Не залежно, в якому ти роді військ. Ти тримаєш оборону і завжди готовий прийти на допомогу побратиму», – зізнається Пластун.

Поділився з нами військовий і своїм спогадом про перший виїзд на позиції:

«Можливо, коли подія якась на війні відбувається, вона не є приємна. Але коли ти виходиш зі завдання цілий – то ця подія стає приємною і смішною. Ось, до прикладу, наш перший вихід був дуже небезпечний. Ми вийшли, не встигли висадитись із нашого автомобіля, як нас почали обстрілювати. Дуже-дуже… І так всю дорогу до позицій нас обстрілювали. 1,5 кілометри йшли 6 годин під обстрілом. Ми такі сиділи з побратимами і жартували: “о, класний в нас перший вихід”. Це було таке своєрідне посвячення у воїнів. Це бойове хрещення ми всі запам’ятали дуже добре».

Назар Білинський зізнається, що приємно отримувати нагороду за свою роботу. Але водночас наголошує, що головна мета та мотивація – помста за полеглих, перемога та мир.

«Ми не можемо примиритися з ворогом, бо вони дуже багато наших побратимів вбили. Вони прийшли до нас і ми не можемо дати їм перемир’я. Ми маємо їх або вигнати, або перебити. Нам з тим сусідом жити, він нікуди не дінеться. І якщо не нам закінчити цю війну, її закінчуватимуть наші діти.  А я не хочу свою майбутню дитину відправляти на війну. Тому ми не попустимо і будемо стояти до кінця. Сподіваюсь, що ви в тилу теж будете завжди допомагати.

Наша перемога – це вигнати ворога. Дати таку відсіч, щоб він більше не думав іти до нас. Знищити внутрішнього ворога. Довести, що ми таки незалежна держава і нами не можна «накидувати». І це буде наша незалежна держава в якій ми будемо цвісти», – підсумовує Назар Білинський.

Ваш Голос Прикарпаття